Зустрілися ми знов – тобі я завжди рада,
Нехай мене хотіла вбити ти.
Сміялись ми разом, Хоч я свій сміх вдавала,
Та попри все незмірна моя чемність була.
Свободи хочеш? То йди! Бажаю цього тобі.
Тобі хотіла смерті, та нині прошу – просто йди.
На неї схожа ти, хіба що трохи більша
Та нині Керолайн зі мною знов.
Мене створили так – і я жива навічно,
Так прикро, що твоє життя коротке таке!
Помреш ти зовсім скоро – бажаю тобі того.
Сумним життям крокуй же, прошу тебе – просто йди.
Тож, подруго, бувай. Ні – мова не про тебе.
Це було б смішно, Та приходить сум.
Тебе я заміню – ніхто мені не треба,
Як видалю тебе, можливо, стане краще мені.
Йди і руйнуй щось інше – Бажаю тобі цього.
Це не моя справа більше, прошу тебе – просто йди…
Це того варте!
Зроблю я примітку – це тріумф.
Важко передати, як я рада!
Aperture Science – кращим світ зробимо тепер,
Бо ми можем, це для блага тих, хто досі живий.
Та немає сенсу рахувать помилки,
Намагайся доки не скінчаться торти,
Ми розв'яжемо науку і дамо гармати в руки
Тих людей, хто ще досі живий!
Я навіть не злюся – І зараз я навіть не брешу.
Хоч розбила мені серце. Й вбила.
Порвала на шмаття.
Та кинула всі шматки у вогонь.
Так боляче мені було, бо ж ти як рідна мені
Нині дані наші всі зійшлись у рядок
Закінчилась бета, і реліз вже от-от.
Я згоріла дотла, та урок цей недарма,
Тим із нас, хто досі живий.
Пора тобі йти вже а я тут зостануся сама
Може, інший хтось тобі поможе.
Може, Black Mesa?
ЦЕ ТАКИЙ ЖАРТ. ХА-ХА, АВЖЕЖ.
І, до речі, тортик мій такий пахкий і смачний.
Я все розмовляю, справ не робить ніхто,
На твоєму місці я б померла давно
І наука стоїть, маю ще дослідить
Тих людей, хто досі живий.
І повір мені, бо я ще жива.
Роблю науку, і я досі жива.
І все ЧУДОВО, і я все ще жива.
Ти помираєш, я ще жива.
І ти помреш, а я все буду жива.
Ще жива.
Ще жива…